Ольга Ільїнська працювала психологом у школі, аж поки не прийшла війна. Вона, багатодітна мама, змушена була, заради збереження життя, спочатку відправити дітей якомога далі від кордону з окупантами та лінії фронту, а згодом і сама виїхати. Три сини 8, 10 та 16 років і 18-річна донька виїхали самостійно. Жінка каже, не хотіла залишати стареньку маму саму, а та відмовлялася їхати. Та й сподівання були, що все закінчиться скоро і вони знову мирно заживуть.
Потім прильоти почастішали, під час одного із них, згоріла хата родини. І вони вже змушені були виїхати. Спочатку жили в дитячому садочку, де облаштували тимчасове помешкання для ВПО. За якийсь час знайшли тут, у селищі Дунаївці хату, яку орендують і досі. Ольга до війни працювала в дитячому садочку вихователем, а згодом — психологом у школі. Ще до недавнього часу, каже Ольга, не те що на роботу, навіть спілкуватися з людьми не хотіла. До того ж нещодавно загинув колишній чоловік, батько її дітей, який захищай Україну. Це ще більше ускладнило її й без того важкий психологічний стан.
“Я, як психолог, розумію, що травмована дуже, закрилася від усіх. Але мені не хочеться й немає внутрішньої сили не те щоб з людьми спілкуватися, я навіть боюся звернутися до психолога поки що. Але завдяки роботі, яку запропонував Карітас, я трохи ожила» — каже Ольга/
Робота для неї – це психологічна допомога, але насамперед дуже важлива фінансова, адже виплати від держави зараз затримують і коштів у сім’ї, зізнається жінка, не було б взагалі, якби не робота за програмою Карітасу. До того ж після пережитого, в жінки погіршилося здоровʼя — падає зір, почалися проблеми із серцем.
«Ця робота — коли ми гребли листя, білили стіни, вимивали приміщення — як психотерапія. Напевно, двірником пішла б працювати. Зараз, завдяки роботі, почала почуватися трохи впевненіше. Сподіваюся після закінчення терміну, зможу знайти іншу роботу та продовжу працювати, а не знову закриюся в собі», — з сумом та водночас надією в голосі зазначає Ольга.
Каже, поки діти навчаються, а там, вдома, все ще небезпечно, буде обживатися на Хмельниччині. Хоча мріє повернутися на Харківщину і зізнається — якщо старенький мамин будинок вціліє, то обов’язково повернеться.
Програму «Гроші за роботу» реалізовує БФ «Карітас-Хмельницький УГКЦ» в рамках проєкту ELIS «Невідкладна допомога засобами до існування громадам, що постраждали від війни в Україні» у партнерстві: Карітас України Caritas Ukraine Карітас Швейцарії Caritas Switzerland, Cordaid , Католицька служба допомоги (CRS), Карітас Австрії Caritas Österreich, Карітас Люксембургу Caritas Luxembourg
