Пані Юлія переїхала в село Стріхівці Солобковецької громади більше року тому. Залишатися в окупованому місті з трьома дітьми було небезпечно, тому одного ранку родина покинула рідний дім, сад і поїхала в нікуди, аби зберегти життя.
“Найважче виявляється було пережити зиму, на зміну вибухів прийшла безвихідь, що робити далі? Поступово почала займатися господарством, ця робота повернула мене до життя. Мрію вирощувати троянди, як вдома” – каже жінка з усмішкою.
Схожими історіями, радощами та бідами діляться учасниці, які зібралися у Солобковецькій громаді, щоб поспілкуватися у безпечному колі, серед своїх. Таке спілкування дає можливість поділитися власними переживаннями і відчути прийняття. Організовують зустрічі фахівці БФ “Карітас Хмельницький УГКЦ” в рамках проєкту «Кризові центри. Допомога в адаптації до умов життя під час війни в Україні».
