“Дай Боже всім такої помічниці”: про роботу соціальних працівників говорять бенефіціари

Він доглядав своїх хворих дружину і сина, але хвороба забрала обох. Зараз пан Василь живе один, серед речей, які любили його рідні, зберігаючи в памʼяті кожен прожитий день та емоцію. Розповідає про це вже без сліз, але з сумом в очах та притишуючи м’який голос.

«Син дуже любив рибалку, я й досі зберігаю всі його риболовні снасті в окремій кімнаті, як у музеї. А ми, з дружиною, любили збирати різні ароматні трави, висушувати їх і смакувати чаї. Але їх обох в мене забрала хвороба», – розповідає пан Василь.

Чоловік в середині травня, відзначатиме 83 рік народження. Він вже майже не бачить, не може підіймати руки догори й пересувається за допомогою тростини. Але й досі намагається поратися у квартирі самостійно, хоча вже не на все вистачає сил. 

«Раніше я готував собі їжу самостійно, але через те, що погано бачу, часто або цукор сипав, або забагато вкидав чогось в суп, до прикладу, але змушений був їсти, що приготував. Зараз, коли мені допомагає пані Тетяна, все виходить смачно. Продукти вона мені закуповує, ліки, допомагає пробратися в хаті, міряє тиск, стриже… Всім допомагає, чим треба! Дай Боже всім такого помічника!» — розповідає пан Василь, який тепер під опікою Благодійного фонду «Карітас-Хмельницький УГКЦ» у проєкті «Догляд вдома».

Соціальна працівниця Тетяна, яка відвідує дідуся, каже, найчастіша допомога — це спілкування, адже більшість людей похилого віку, одинокі та потребують не лише фізичної, але й моральної та психологічної підтримки. 

До пана Василя, як і до інших підопічних проєкту «Догляд вдома», соціальні працівниці приходять двічі на тиждень. Загалом у проєкті 6 соціальних працівників, які опікуються 94 людьми, які потребують сторонньої допомоги. 

Всі новини проєкту “Догляд вдома” тут – “Догляд вдома”