Сімдесятирічний Василь Заволкін мешканець Сєвєродонецька, що на Луганщині. Чоловік ще з 2014 року знає, що таке війна – тоді, після початку окупації росіянами українського Донбасу, відчув як воно сидіти в бомбосховищі ховаючись від обстрілів.
Нині пан Василь починає нову сторінку життя у Хмельницькому, сюди він перебрався цьогоріч у березні. Чоловік пригадує життя у рідному місті до повномасштабного вторгнення росіян: разом із колегами, розвивав власну справу, опікувався впорядкуванням Сєвєродонецька.
Напередодні 24 лютого містом активно ширилися чутки про велику війну. Свідком перших ударів окупантів по місцевому аеропорту Василь став на роботі. Від вибухів на підприємстві повилітали вікна.
Нині Луганщина – одна із найгарячіших точок на мапі війни. Однак у лютому 2022 року люди не йняли віри, що бойові дії затягнуться надовго, тож покидали Сєвєродонецьк неохоче, дехто волів дочекатися миру вдома. Серед них був і Василь Заволкін. Рішення виїздити чоловік прийняв після того, як 8 березня потрапив під обстріл російськими градами житлового кварталу міста. Лише дивом він вцілів. На той час у більшості будинків вже не було світла, а газ та воду подавали з перебоями. Люди жили у підвалах, адже підніматися до помешкань, навіть на короткий час, було небезпечно.
Евакуюватися Василеві разом із донькою, зятем та онуком вдалося аж за тиждень, допомогли українські військові та поліцейські. Родина подалася на Одещину, там чоловік провів близько року, однак все змінив дзвінок колишнього компаньйона. Той вирішив у Хмельницькому відроджувати втрачену спільну справу. Завод у Сєвєродонецьку окупанти порізали на метал, та й Василь уже не може працювати повноцінно: через обстріли і життя у підвалах, має проблеми зі здоров’ям. Але чим може, допомагає своїм колегам. Чоловік будує тепер своє життя у Хмельницькому, каже місто йому подобається, схоже на Сєвєродонецьк – зелене та спокійне. Орендують квартиру з колегою, але побут ділять окремо. До Карітасу пан Василь звернувся, бо дуже потребував посуду та памперсів для дорослих. Та коли прийшов за посудом, зізнався, що потребує і постільної білизни, і побутової хімії.
У Карітасі пана Василя забезпечили усім, чого потребував — посудом, памперсами, побутовою хімією. Додатково дали комплект постільної білизни та інші дрібні побутові речі.
