Володимир Кононенко професійно займається масажем з 1992 року. Освіту чоловік отримав у Донецьку, після чого повернувся до рідного Маріуполя працювати у місцевій дитячій лікарні. Тут його добре знали, тож у фахівця з чудовою репутацією не бракувало пацієнтів. Однак, коли почалася велика війна, Володимир був змушений закрити вже власний масажний кабінет, де працював протягом п’яти років та залу реабілітації й виїхати до більш спокійного українського регіону, для Володимира Кононенка та його мами таким став Хмельницький.
Пан Володимир залишався в Маріуполі, де тривали бойові дії, більше місяця, а виїзд з оточеного міста дався геть непросто – чого лише вартували довга дорога та фільтрація на ворожих блок-постах.
Як і багатьом мешканцям окупованих та прифронтових населених пунктів, Володимиру Кононенку довелося шукати себе на новому місці та організовувати побут з нуля. Пан Володимир каже, що до Хмельницького потрапив випадково і адаптація тут була геть непростою. Чоловік був змушений звернутися за гуманітарною допомогою до благодійного фонду «Карітас – Хмельницький УГКЦ», а пізніше доброчинці запросили його доєднатися до участі у проєкті «ELIS».
Володимир Кононенко отримав можливість повернутися до роботи за фахом. Після успішного захисту бізнес-плану та отримання грантових коштів сумою у 150 тисяч гривень він зміг оплатити стартову оренду приміщення для масажного кабінету на три місяці, придбати апарат міостимуляції, масажний стіл та тренажерне обладнання. Нині клієнтів тут не бракує, адже інформація про навички масажиста Володимира Кононенка, які він відпрацьовував роками, швидко поширилася містом. Військових маріуполець обслуговує безкоштовно, крім армійців за фізичною реабілітацією за допомогою масажу приходять дорослі та діти. Незважаючи на успішне повернення до власної справи Володимир Кононенко не будує задумів на далеке майбутнє. «Раніше я планував все на пів року вперед, а зараз не планую навіть на наступний день, тому що я не знаю, що буде завтра», – каже чоловік, який пережив, чи не найстрашніші події війни у рідному Маріуполі.
