Перші прильоти по Антонівському мосту 24 лютого, хаос і страх. Це перше, що памʼятає Ірина Каталєвська з Херсонщини, яка разом із мамою та донькою зараз проживає у Красилові. А тоді, у перші дні війни, вона працювала в продуктовому магазині Скадовську районі, і бачила все, що відбувалося навколо.
«Військові з нашого міста виїхали ще вночі напередодні. Люди почали скуповувати всі продукти. Напруга наростала щогодини. За декілька днів староста нашого села організував людей, щоб захищали майно від мародерів, бо орки зайшли до нас в середині березня. Вони просто заходили в хати, виносили всі речі. На базах відпочинку заселялися кадирівці, які потім ходили, перевіряли у всіх документи», — розповідає Ольга.
Їхня сім’я виїхали з села 18 квітня, відразу після того, як вночі туди прилетіла ворожа ракета. Виїжджали через Снігурівку. Колона з автівок тоді вишикувалася у 14 кілометрів. Але, на жаль, багато з тих автівок не доїхали до життя. Саме до життя, бо хтось навічно залишився там, у тій черзі. Багато людей покидали автівки, у яких закінчувалося пальне, які ламалися, адже проїжджали вони полями й порожніми дорогами, де не було де просити допомоги.
«Ми проїхали сім блокпостів, але з колони не всі доїхали туди, куди планували. Орки поводилися дуже жахливо на блокпостах: зверхньо, обшукували, знущалися», – згадує Ольга Дмитрівна.
Там і досі люди живіть у страху. Ольга розповідає, що підтримує зв’язок зі знайомими, які проживають жахи після так званого референдуму, який там відбувся під дулами автоматів. Дітей змушують вчитися за підручниками, які окупанти завезли з росії. Батьків, які не погоджуються, щоб їх діти навчалися за російською програмою, ув’язнюють… Саме від такого життя українці втекли з окупації. Саме тому вони, як тільки вʼїжджають на підконтрольну Україні територію, бачать вже наших військових, українську поліцію, працюють магазини… вони плачуть і цілують землю.
«Ми як побачили наш український прапор, впали на землю і цілували її, плакали, не могли повірити, що це наші хлопці військові й правоохоронці!» — каже Ольга.
У Красилові вони проживають з кінця минулого року. Тут спокійно, а це головне для дітей. Адже про виїзд за кордон — не думали, а завжди вірили, що Україна буде успішною, але зараз ми ніби очищення проходимо для цього. З необхідним для прожиття допомагає благодійний фонд “Карітас-Хмельницький УГКЦ”. Сім’я отримала вже продуктові набори, побутову хімію, гігієну.
Якщо ви теж ВПО, маєте критерії вразливості та не отримували ще від нас допомоги, звертайтеся 067 557 2128. Допомога надається в рамках проєкту «Продовження реагування на надзвичайні ситуації внаслідок російського вторгнення в Україну».
