Юрій чотири місяці жив в окупації, в Каланчаку. На територію України, в липні минулого року, він виїжджав через росію та Прибалтику. Спочатку, каже до Польщі, а вже тоді — на Хмельниччину. Вдома займався теплицями, вирощував зелень, перець, помідори, огірки, капусту.
Чоловік зізнається: війна для нього почалася в підвалі, адже вже з четвертої ранку в них було гучно.
«Ми живемо за 30 кілометрів до кордону з Кримом. О сьомій ранку в нас вже висів російський триколор, вони зайшли як на марш, аж до Каховки й Херсону. Без жодного опору», — каже Юрій.
Вже майже рік він проживає у шелтері на Дунаєвеччині. Зізнається, сидіти без роботи не може, завжди щось допомагав, ремонтував. Зараз працює за програмою «Гроші за роботу» проєкту ELIS. Робить ремонт в одній із кімнат шетлеру. А після ремонту на нього чекає робота в теплиці, яку облаштували на території колишньої лікарні, в якій зараз проживають вимушено переміщені сім’ї.
«Завдяки цій програмі, я почуваюся потрібним та корисним для громади, яка мене прийняла. До того ж, я підтримую свій професійний рівень, адже війна закінчиться, повертатися до мирного життя, та вінновлювати усе втрачене треба буде ще з більшими зусиллями, аніж прикладав до цього. Тому зараз саме час і вдосконалювати вміння, і набувати нових знань. Дякую благодійному фонду Карітас, що даєте таку цінну можливість – розвиватися», — зізнається Юрій.