Людмила та Наталя приїхали до Хмельницького з Херсону. Жінки залишалися вдома під час російської окупації, однак проти великої води вдіяти нічого не змогли. У місті залишилися чоловіки – хтось повинен наглядати за господарством, якого біля приватного будинку вдосталь. Нині їхні оселі підтоплені, однак вода почала потрохи спадати.
Жінки пригадують страшну херсонську буденність: щоденні обстріли, руйнування, загибель людей. Вони навчилися розрізняти автоматні та мінометні черги, вистріли танків. Кажуть, у Херсоні живуть в своєрідному бермудському трикутнику: літня кухня – будинок – підвал, а з двору практично не виходять – це смертельно небезпечно. Ворог дуже близько, тож обстріл може застати у будь-який час та в будь-якому місці. Навіть зараз, коли працюють рятувальні команди, окупанти постійно гатять не даючи можливості допомагати людям рятуватися від повені.
“У Херсоні складна ситуація з продуктами – ціни на них суттєво зросли, а вибір невеликий. Ще одна проблема медицина та брак кваліфікованого персоналу. Практично усі наші лікарні, навчальні заклади та промислові підприємства пошкоджені обстрілами”, – розповідає пані Людмила.
Не зважаючи на складну ситуацію Людмила та Наталя сподіваються найближчим часом повернутися додому. Поки що ж знайшли допомогу у благодійному фонді «Карітас» — отримують гарячі обіди та іншу необхідну допомогу.
Допомога надається в рамках проєкту «Продовження реагування на надзвичайні ситуації внаслідок російського вторгнення в Україну».
